Сан-Фульхенсіо — це два місця в одному. У глибині материка стоїть старе селище Вега-Бахи: біле, неквапливе, з недільним ринком і площею, де навмисно нічого не відбувається. За п’ять кілометрів на схід — Ла-Марина, одна з найбільш інтернаціональних урбанізацій Коста Бланки, де десятиліттями селяться голландці, бельгійці, британці та скандинави.
Нерухомість в Сан-Фульхенсіо
Ла-Марину обирають за те, що навколо неї. Урбанізація впирається в сосновий ліс Пінада-де-Гуардамар і спускається до дюн та довгого відкритого пляжу Ла-Марина — охоронюване узбережжя без висоток, майже щосезону з «Блакитним прапором». Життя тут іде цілий рік, а не вісім тижнів улітку: супермаркети, медичний центр, бари, які працюють і в січні.
Забудова — переважно окремі та зблоковані вілли на просторих ділянках, багато з басейном, плюс бунгало першого поверху з терасою і квартири в самому селищі. За ті самі метри тут просять помітно менше, ніж у Гуардамарі та Торрев’єсі, — саме тому сюди приходять ті, хто вже прицінився до узбережжя.
До Гуардамар-дель-Сегура та його пляжів десять хвилин, до аеропорту Аліканте близько двадцяти п’яти. Поруч проходять N-332 і AP-7, тож узбережжя на північ до Санта-Поли і на південь до Торрев’єхи доступне, але не під вікнами.